Цар птахів орел скликав збори і сказав:

—   Усі ми без виїмку маємо своїми пазурами вигребти криницю, з якої потечуть потоки й ріки на весь світ, і з них будемо пити воду. Хто би сього розказу не послухав, тому і його нащадкам під клятвою забороняється пити текучу воду!...

Пішов раз чоловік у Великдень до лісу рубати дрова. Приходить до нього старий дідо й питає:

—     Що робиш? А той каже:

—     Дрова рубаю!

—     Та нині?

—   Жона, діти голодні, заробку не є, а затопити й звари­ти треба,— каже чоловік.

Дідо щось подумав, подумав та й каже:...

А ви знаєте, звідки бузьок? Та бузьок колись чоловіком був. Правда, то було дуже, дуже давно. Тоді почав твори­тися світ.

Задумав був бог винищити усякі плюгаві сотворіння, уся­ку паскудоту: гади, жаби-коропані, ящірки і друге, що сова­лося по землі. Та й загнав усе те паскудство у великий міх, перев'язав міх сильним мотузком, закликав до себе одного чоловіка й каже йому:...

Жили два сусіди — багач і бідняк. У багача сто гектарів, у бідняка гектар землі. Та багачеві все мало. І він усе пере­орював межу. По борозні в рік відорював багач у бідняка. По борозні, по борозні — і вже у бідняка лише десь із пів­гектара земм. І дав бідняк багача в суд. Суд пообіцяв прийти на місце і встановити правильно межу.

Багач став думати, як би не віддати вкрадені півгектара землі. І придумав: під межовим каменем викопав уночі яму, сховав там свого сина, прикрив колодами, заклав дерном — не видно, що там яма, лише межовий камінь стирчить. І на­казав синові:...

Колись жили, а то було дуже давно, дідо та баба. Сумно їм жилося. Приходили останні дні життя, а у них не було жодної підпори.

Одного разу попросила баба діда, щоби він витесав із дерева дитинку, а то ще хлопця. Дідо радий не радий, але пішов у ліс, витесав із дерева доста гарного дітвака й при­ніс бабі.

Похрестили дітвака й дали йому ім'я Деревчик. Баба за­вісила корито й зробила з нього колиску. Колисала свого Деревчика і все співала:...

Давно, дуже давно пес жив собі самітний. Накінець надо­кучило йому все самому блукати в лісі й вирішив знайти друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби сей його товариш був найсильніший з усіх тварин.

Лісові звірята радили піти до вовка. Пішов пес до нього й каже...

Так то сталося — не за нашої тямки,— що в нашому краї завелася дуже страшна хвороба. Люди вмирали, як паде муха восени. Не знали, куди звернутися за порадою, що робити, чого чекати.

І хтось їм порадив, що треба лишити село й тікати в ліс. Люди забрались один за одним. У хащі робили салаші, колиби, там жили. І поправді перестали хворіти й умирати.

Між цими виселенцями був один господар на ймення Юра. Він уже тиждень жив у хащі, як у бога в пазусі. Але за тиждень вийшов хліб, треба було вернутися в село, на­пекти й принести...

Було колись народу стільки, як трави та листу. В той час появилася велика пошесть — чума, а інакше її назива­ли мор або вимітка, бо все, що живе, вимітала із села, як віником.

Та чума ходила з села на село, з хати до хати людиною або твариною, а то якоюсь негарною дівчиною, або переки­неться в чорного кота чи в собаку.

Чума-дівчина раз прийшла до одного бідного селянина, а жінка його й каже...

Був один цар. І вичитав той цар у книгах, що є на світі біда.

Слово «біда» ніяк не міг порозуміти.

Скликав своїх мудрих людей, щоб вони потолкували йому. А ті дорадили таке: щоб він розіслав своїх людей по цілій державі, може, біда вже народилася, а вони не знають. Най ідуть глядати.

Якось дочулися за то чорти. Скували вони із заліза якусь потвору — ні людина, ні теля, ні осел. Словом, щось дивне. Вивели вони те на торг. Бо царські посли...

     Дуже давно, тоді, коли боги стародавніх греків сиділи на Олімпійській горі й панував серед них громовик старий Зевс, багато прикростей і клопоту всім завдавав п'яничка і гультяй Вакх. Надаремно намагався Зевс умовити його не зловживати доброзичливістю богів. Вакх посилався на те, що він бог виноградарства й виноробства і йому не приста­ла тверезість. Що, мовляв, було б, якби він проповідував вино, а сам воду пив?! В очах людей він був би брехуном! Отак відповідав непутящий бог і продовжував свої вакханалії...