На Гуцульщині є історичні пам’ятні місця, які свідчать про зв’язок краю із давно минулим.

В першу чергу, це Овідова гора й Овідове озеро - два місця в гуцульських горах, коло Кутів, поміж Тюдевом і Великим Роженом. Пов”язані вони з іменем славного Овідіуса, який тут перебував у вигнанні (Публій Овідій  Назон 43 р.до н.е. – бл. 18 р.н.е.) – римський поет. В останні роки життя перебував у вигнанні. Похований у місті Констанца на території Румунії). Відомо, що частинами Дакії та Панонії були нинішні Покуття і Буковина і вони були місцем вигнання давніх римлян. Подібно ж коло Сольної та Південній Буковині (тепер Румунія) є скала, звана Овідовою. В ній є місце для  спочинку;  там колись мешкав якийсь пустельник або чернець, давній монах. Щось схоже є і в Раковцю над Дністром, де у вапняковій скелі ще видно сліди фарби над видовбаним ложем, де також мешкали монашки. Там же мав бути колись навіть образ Матері Божої, намальований тими же монахами.  А коли неподалік було вже збудовано замок для охорони від татар, вдів і сиріт його перенесли туди. Пізніше цей образ дістався церкві у тому ж Раковцю. У 1848 році церква згоріла, у пожежі пропав і образ Божої Матері.

Можна тут також згадати про родину Ласкаріщуків, яка у другій половині ХІХ ст. мешкала у Жаб”єму. Ці люди відрізнялися з-поміж земляків високим чолом і орлиним носом грецького типу. А як відомо, останній грецький імператор – візантійський цезарь Теодор Ласкаріс, який довгий час гостював у галицького князя в Галичі над Дністром, шукаючи та подібно до Андронека, візантійського імператора у 1183-1185 р.р., схову у русичів. Очевидно,  що ця родина була його нащадками, що ще раз доводило давність гуцульського племені на цій землі. До пам’ятних історичних місць Гуцульщини можна назвати і пам’ятний знак біля с.Ділового (Трибушан) на Рахівщині, про що вже йшлося у першій частині матеріалу.