Покріпачення селян, зростання податків і повинностей, утиски міської бідноти і козаків з боку литовських, польських й українських поміщиків викликали посилення антифеодальної боротьби. Селяни і міщани рятувалися від кривд і наруги втечами з маєтків на південні землі України, поповнювали ряди козацтва. Козаки нерідко бралися за зброю, щоб відстояти свою свободу. Пригноблене селянство також вдавалося до активних форм боротьби: громило панські фільварки і захоплювало їх майно, землю, худобу, ліси і пасовища, карало феодалів.

     Гуцульщина перебувала в постійному тісному економічному, політичному й культурному взаємозв’язках з Наддніпрянською Україною. Як засвідчують джерела, багато селян і міщан з цього краю відходили на Україну. Це пояснюється селянсько–козацькими повстаннями, які мали місце, починаючи з кінця XV ст. У всіх народних рухах на Україні в загонах левенців, дейнеків (XVII ст.), гайдамаків (XVIII ст.) зустрічаємо гуцулів. Вплив національно-визвольних змагань на Україні активізував гуцулів. Не випадково, відряджаючи послів до Варшави у 1671 році, галицька шляхта наказували передати королю, що Галицька земля "з повітами має на кордоні в лісах (Гуцульщині) своїх опришків – хлопів, схильних до повстань. Вони бажають для себе найбільше козацьких повстань і вихідців з України, з якою одне розуміють”.

     Особливо активно приймали гуцули участь у першому антифеодальному повстанні на Україні, яке відбувалося у 1490 – 1492 рр. на чолі з Мухою у Східній Галичині та Північній Буковині. Брали участь у штурмах міст-фортець Снятин, Коломиї і Галича, визволенні багатьох сіл, в тому    числі і гуцульських. Відомо, що повстанцям допомагала українська шляхта з Березова, за що польський король конфіскував її маєтки.

     На Закарпатті гуцули брали участь у селянській війні 1514 р. в Угорщині, яка частково відбувалася і на Мараморощині, в північно-східній частині якої тоді знаходилася сьогоднішня Рахівщина.

     Гуцули були активними учасниками інших селянсько-козацьких рухів на Україні, які очолювали Криштоф Косинський, Северин Наливайко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Тарас Трясило, Павло Бут (Павлюк), Яків Острянин та інші.