1.Я гордий тим,що українець зроду!

Я ГОРДИЙ ТИМ, ЩО УКРАЇНЕЦЬ ЗРОДУ!

Я гордий тим, що українець зроду!

Бо непідвладні примхам чесність люду,

Шукаючи відради у народу,

Той платить за провини самолюбу.

 

За щирі, незрадливі почуття,

Де чути плин душі і стукіт серця,

Це суть відносин і гармонії життя,

Це Батьківщина,-  Україною зоветься.

 

За правду, яка стерпить натиск гніту,

Не скаже слова зайвого лукавству,

Натомість витримає порив гніву,

І не бажатиме в думках про помсту.

 

І сутність вчинків гідних для людини,

Де лінь брехнею не покрита,

І людяність за ночі й днини,

А не тоді, коли вона розкрита.

 

За небайдужість до чужих проблем,

І не важливо: бідний, чи багатий,

Важливо, яким ти платиш платежем,

І серце в грудях, а не камінь мати.

 

Чомусь так було, є і мабуть, буде,

Нічого більшого немає,

Лиш тільки лиця й інші люди,

І рік за роком так минає.

 

2.Щастя

Щастя

Бідкаєшся, що нещасливий?

Навколо сум і самота,

І вже немає більше сили,

Немає сенсу для життя.

 

Було вже стільки перепон,

Були страждання і журба,

І весь цей час в погоні щастя,

Не дбав про цінності життя.

 

Чомусь ніхто і не сказав:

«Дивись ось так; а може так!..»

Хоч нарікали всі, хто знав:

Немає щастя, він – однак.

 

Одні підступними були,

А інші янголів вдавали,

Насправді у думках вони,

Лихі ті плани затівали.

 

Ні ясність дня, ні темність ночі,

Не помічав у світлий час,

Мабуть, лукавства хитрі очі,

Не міг забути певний раз.

 

Тоді навіщо людям щастя,

Які картають і плюють?

Мабуть, життя – це їх нещастя,

І світлих днів уже не ждуть.

 

Але напевне знати можеш,

Що правда щастю є сестра,

І в схватці з лихом – переможеш!

Не смій занапастить життя!

 

Бо як любов живе у серці,

Добро і мир в твоїй душі,

Немає ворогів на світі,

Лиш є життя, дароване тобі

  

Рідна мова

Рідна мова

Чи заколотить твоє серце,

Коли почуєш голос мови ніжний?

Душа свій спокій віднайде…

Немовби подих білосніжний,

 

Чарівним пензлем поведе,

По темних плямах твого серця,

Вливаючи в життя твоє,

Той чистий, рідний спів любові:

 

          Якої повна Україна,

          Якої повна її мова,

          Її історія буття,

          Коріння нашого життя

 

Злились в одну прекрасну мову,

Живуть і оживають знову,

У серцях нашого народу –

Краса і щирі почуття!

 

Лицемір

Чому мовчиш, коли тебе питають?

Коли повчають – «дивишся розумно»,

Коли любов’ю серце наділяють,

Блукаєш у житті бездумно.

 

Чому схилилась голова в зажурі

І сльози сходять по щоці?

Чому у світа чорнім морі,

Не помічав реальності тоді?

 

Чому замовкла гордість промовиста,

А щастя – превілея не твоя?

Чому брехня найкращий друг із триста,

І все, що було, з часом забува?

 

Чому спинившись на хвилину,

Ти заблукав в проблемах темноти?

Чому в тенетах злості за провину,

Не можеш виходу, окутавшись знайти?

 

Чому усе повторюється знову,

І вже не віриш, що існує десь кінець?

Чому родина, друзі й перекони,

Усім чим жив – зійшло все нанівець?

 

Чому життя таке несправедливе?

Шепочеш з відчаєм у скруті дня.

Чому не можу бути я щасливим? –

Відповідь є, і в той же час нема.

 

Тоді безглузді перепони і благання,

Коли всі наміри твої і поривання,

Побачив світ… І на прощання,

Що лицеміром був, всі скажуть без вагання!

 

    

       Моє життя

 

Коли я думаю про сенс свого життя…

Мене турбує полохливо, вже знайоме почуття:

Чи суть причини тих думок, моя провина,

Чи, мабуть, вдача темних долі днів одна єдина…

 

Прийняти виклик від життя

Й зійтися у підступному двобої долі,

Перебороти все,

І вийти переможцем із брехливої неволі,

 

Зійти на п’ядистал і швидко впасти,

Піднятись. І тернистою дорогою іти,

Нещастя це, чи, може, щастя?

Життя воно, як не крути.

 

 

   Лінивство

 

Не спи…

Вже пробудись з лінивства сну згубного,

Хіба не знаєш цінності своєї?

Не бачиш гіркоти життя земного,

Покинь зневаги гріх душі твоєї.

 

Усі ці лестощі сваволі й догоджання,

Затихнуть, а тоді проснешся ти,

Й побачиш світ і всі його страждання,

Себе побачиш у тернистих віт.

 

Час все мовчить, та думку вже підкаже,

Не слід каратись за нескоїні  гріхи,

А бути пильним, бо життя покаже,

Чи праведник, чи жив ти навпаки.

 

Вже схаменись, один у цьому світі!

Не падай духом і меча не куй,

Життя люби і май від нього втіхи,

А клопоти й тривоги замуруй.

 

Чи говорив би, чи благав, чи плакав,

Все марно, бо не чуєш ти,

І не тому, що слух чи зір утратив,

Немає в твоїм серці доброти.

 

Все поверхневе: очі, жестів рухи,

Та користь з безкорисливих джерел,

Усі ті пахощі троянди – слухи,

Про тих, хто витер ноги об людей!

Крики тих, хто не в змозі сказати..!

  

Де б’ється серце мудрості віками,

В чарівнім світі криються дива,

Всі почуття не сказані словами,

Усіх глибин прекрасного єства.

 

Простої радості незвіданого царства,

В душі солодкий спокій віднайди,

І не зважай на біди, чи нещастя,

Лишень природу-матінку люби!

 

Кохай її, як сонечко із рання

Голубить край.  І добрий ти, чи злий, -

Кохай її, і відповість коханням

Допоки сном і духом ти живий.

 

Підводний світ безмежного пізнання,

Натура стелить свій розкішний бал,

Неначе велич царського зростання,

Ввібрав у себе Божий карнавал.

 

Безцінний скарб перлистих вод кришталю,

Невтомна радість , щира, мов сльоза,

Лазурний світ вподібнюється раю,

Небес склепіння, а землі – моря.

 

Лунає плин чудесного бажання,

Небесних мрій казкових насолод,

А до природи, до її снування,

Нема нікому клопоту, турбот.

 

Чи відчуваєш біль її страждання?

Чи чуєш крик у сутності живій?

Чи бачив тугу сліз її прощання..?

Мабуть, жорстокий розум твій, німий.

 

«Ми лишень жити хочемо у стані,

Де в чистім небі томиться блакить».

Облудний брудом в чорнім океані,

У кличі з болю піниться й шумить.

 

Бушує грізно слізними шляхами,

З глибин байдужим шле нестримний гнів,

І розбиває буйними вітрами,

Ревуча буря гімну дикий спів.

 

Хай хвиля жалю в серці запалає,

Вогнем любові огортає біль,

Нехай байдуже серце пам’ятає,

Що лиш природа, - то  найбільша ціль.

 

Природа дружби, вірності, кохання,

Природа щастя, сподівань і мрій –

Це все життя, і це твоє бажання,

Тому живи і не утрать надій!!!