Гуцульщина в 20-ті і 30-ті роки ХХ століття була поділена сусідніми державами. Прикарпатську Гуцульщину приєднала Польща, Вижницький і Путильський райони Північної Буковини  захопила Румунія, Закарпатську Гуцульщину – Чехословаччина.

Становище гуцулів Прикарпаття  у Польщі було тяжким, оскільки найбільш придатні для рільництва українські землі стали належати полякам, а українцям залишалося піщані та глинисті. Родила та земля погано, і селяни мусили найматися до землевласників, багато тисяч продовжувало виїжджати, шукаючи кращої долі за океаном, в Америку і Австралію. Промисловість на Прикарпатті була слабкою, головним чином невеличкі підприємства, та й на тих хазяйнували поляки. Заробітна плата гуцулів була значно меншою, а умови їхньої праці значно гіршими, ніж у поляків; процвітало безробіття.

Польський уряд багато у чому обмежував права гуцулів, зокрема у багатьох школах предмети викладалися польською мовою.

Гуцули Північної Буковини перебували під владою Румунії. Проведений земельний перерозподіл відновив велике землеволодіння румунських поміщиків. У результаті селяни, як раніше чимало мали землі, знову опинилися з маленькими ділянками або зовсім без них. Важким тягарем лягли на селян і високі податки.У Румунії, як і в Польщі, гуцули зазнавали усіляких утисків. Українські школи, бібліотеки, клуби закривалися. В установах заборонялося розмовляти українською мовою.

Гуцули Закарпаття під владою Чехословаччини жили дещо краще. Частина з них володіли великими земельними ділянками, деякі обробляли поміщицьку землю, за що отримували частину врожаю. Однак, багато селян були безземельними.На відміну від польського і румунського урядів чехословацький дозволив гуцулам користуватися рідною українською мовою. В селах відкривалися початкові школи, в Рахові, Ясінях та Великому Бичкові працювали горожанки (неповні середні школи). Відкривалися бібліотеки,  хати-читальні, в деяких населених пунктах створювалися драматичні гуртки та хори. Значну роль у поширенні освіти та культури відігравало товариство "Просвіта”, що активно діяло на Рахівщині.

Проте, у важкому становищі були робітники, адже у промисловості, ремеслі, будівництві було зайнято лише до 11% населення. Рівень їх  заробітної плати був у середньому на 38-40% нижчим ніж у чехів, а ціни на товари на 25-30% вищими. Якщо сюди додати сезонність робіт і повне безробіття багатьох робітників, то можна зрозуміти причини зростання класової боротьби у багатьох селах. Але особливо ця боротьба   була активною у Великому Бичкові, Богдані, Ясінях та Рахові.

На всіх теренах роз’єднаної Гуцульщини, як і на всіх західноукраїнських землях, незважаючи ні на що, українці зберігали пам’ять про славне минуле України, материнську мову, у них жевріла також надія на об’єднання в єдину національну державу.

Населення Закарпаття, як і гуцули Рахівщини, вело боротьбу за автономію краю в складі Чехословаччини, що сталося 9 жовтня 1938 року. Однак, частина території Закарпаття незабаром була захоплена угорськими військами і новою столицею Карпатської України стає м.Хуст. 12 лютого 1939 року відбулися вибори до Сойму, який 15 березня  на своєму першому засіданні проголосив незалежність Карпатської України і обрав президентом А.Волошина.

Однак 15 березня 1939 року війська фашистської Угорщини почали повне загарбання Закарпаття, в тому числі і Рахівщини.

У Карпатської України не було інших захисників, крім січовиків-добровольців. Карпатська Січ на той час була досить слабо озброєна, і воювати їй проти регулярної угорської армії було важко, тим більше – проти танків, літаків, гармат, кулеметів. І тому багато січовиків загинули на берегах Тиси під Хустом, на Красному полі.

Бої захисників Карпатської України проти агресора тривали до 18 березня 1939 року. За чей час загинуло понад 6 тисяч стрільців, в тому числі й добровольців із всієї Гуцульщини, що прийшли на допомогу із-за Яблуницького перевалу. Значна частина їх була по-звірячому закатована й похована в братських могилах, чимало покидано у весняну Тису. Багато стрільців загинуло від рук польських прикордонних військ при спробі перейти через Карпатський хребет у Польщу. Таке ж було і на румунському кордоні.

Таким чином, Друга світова війна для гуцулів почалася 15 березня 1939 року, коли війська фашистської Угорщини за згодою Німеччини почали війну проти незалежної держави Карпатської України.

[25.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО] Місто Рахів (3491)	[17.05.2015] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО] Гуцульщина в радянський час. Гуцульщина і сьогодення (770)
[26.05.2015] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО] Еміграція гуцулів в кінці XIX – на початку ХХ століть за кордон (682)	[08.06.2015] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО] Про походження назви “гуцул” та “Гуцульщина” (1806)

Cтатті про Рахівщину та про Гуцульщину

Районний конкурс читців "Ми діти...	Гуцульська шкатулка для короля Швеції	Про походження назви “гуцул” та “Гуцу...
Територія і розселення гуцулів	Гуцульщина в далекому минулому	Початок заселення (колонізації) Гуцул...
Заняття гуцулів у давнину + Відео	Селянсько-козацькі повстання і гуцули	Хмельниччина і гуцули
Опришківський рух. Олекса Довбуш. Сор...	Солеваріння на Гуцульщині, як один із...	Початки поширення освіти на Гуцульщин...