Своєрідно проходив господарський уклад Гуцульщини в давніх часах. Поява поселень дала імпульс розвиткові краю зі своєю специфікою, відмінною від інших регіонів України. Наявність просторих лісів, зелених полонин, багатство соляних джерел сформували своєрідний господарський уклад життя гуцулів у гірських умовах. Розгалужена система рік давала розвиток рибному промислу, численні полонини ставали осередками пастушого життя, тваринництва, біля соляних джерел пульсувало соляне виробництва

     У кріпосну епоху сам процес феодальних повинностей був особливий. Внаслідок відсутності фільваркової системи, панщина на Гуцульщині не домінувала за винятком данин і грошових податків. В актах ХVI – XVII ст. так і записано: "Села, які є між гірськими лісами або між Альпами (Карпати) та над рікою Черемошем, як і іншими ріками, в яких люди різну данину від інших сіл пільних (низовинних) дають з тієї причини, бо не є тягловими, а вівчарами”.

     Великих міст на Гуцульщині не було, а ті, що виникли (Косів, Яблунів, Кути, Уторопи, Печеніжин, Вижниця, Рахів), носили містечковий характер. Вони протягом XV – XVIII ст. були приватною власністю польських магнатів Потоцьких,  Дідушицьких та ін. У них розвивалося ремісництво, соледобування.

     На місцевих торгах і різних ярмарках продавалася, здебільшого, реміснича продукція та худоба. Гуцули активно збували або закуповували товари, переважно худобу, сіль або ремісничі вироби у містах Снятині, де, як писав королівський люстратор у 1564 році, "... там бувають великі торги і найперші ярмарки  над всі містечка в Руській землі” та Коломиї. Не випадково, Коломию здавна називали "столицею Гуцульщини”.

     Це місто над Прутом з княжих часів славилося своїми торгами і ярмарками, на які з’їзджалися купці не лише з усієї України, але й сусідніх Молдавії, Угорщини, Польщі. Тут протягом XIV – XVIII ст. можна було зустріти купців з Могилева-Подільського, Кам’янця-Подільського, Василькова, Києва, Чернігова, Чернівців, Сигету…

     Коломия в період середньовіччя стала головною артерією з обміну солі між Гуцульщиною і Наддніпрянською Україною. Ще в XIV ст. вона дістала право від польського короля, як "головний склад солі”. Саме тому тут зародилися славнозвісні "коломийки”, а ті, що приїздили з Великої України по сіль, називалися "коломийцями”.

Рахів - відео 1930 року.

На відео зображені кадри сплаву лісопродукції в м.Рахів