Перші поселенці заснували село на тому місці, де тепер Малий Бичків. Село було невелике, ще й назви не мало. Та коли на село впала чума, то воно майже опустіло: одні пов­мирали, другі втекли із села.

У селі жив один чоловік, Бабинцем його звали. Той за­пряг двох молодих бичків, яких ще ні разу...

Давно-давно, багато сотень років тому село Страбичово, що розтягнулося вздовж шосейної дороги Мукачево — Чоп, було не на тому місці, де тепер, воно й не називалося ще таким іменням.

Над селом Буківцем височить Буківська полонина, на якій є Руська путь. Водяна долина, Миндак і Зелеман. А узбіччя її рясно вкрите величезним камінням-валунням. Одна з цих скель-валунів є на Миндаку й зветься Бабкою.

Було це дуже давно, ніхто з живих не пам'ятає, тільки старі люди говорять, що вони чули від своїх дідів і бабусь.

А сталося воно у селі Буківці тоді, коли сусіднє село Перехресне було містом.

У ті стародавні часи ходила по містах і селах...

На околиці села Дідове, на болотній місцевості, пагорбом виступає стародавнє городище.

Давно, дуже давно по краю поширилася страшна вістка про вторгнення невідомих доти татар, які на своєму шляху все нищать...

Інші мочила влітку заплісають, а восени в них жони ску-пують снопики конопель. А в сьому мочилі і жаби не ква­кають. Навіть місяць крадькома сунеться по глибині.

Діти, як пасуть худобину і мають пройти коло мочила того, спершу обернуться на всі боки і взад, а потім шапку добре стягнуть на вуха й від швидкого бігу не чують землю під ногами. А як бабка йде попри мочило, то всі молитвонь-ки вицорконить...

Серед дрімучого лісу стояла хатка, а в ній чоловік жив, на ім'я Микола, зі своєю жоною Марією. Жили тут уже чотирнадцять років, і пан, якому належали навколишні ліси, про них нічого не знав.

Волоський вівчар Іван Білин, шукаючи гарної паші, ко­чував із отарою з місця на місце. А як вибрав собі поло­нину, то вже випасав на ній овець аж до осені. На зиму думав повернутися назад у Волощину.

Пізньої осені вівчар спустився з отарою у видолинок, до річки, щоб потім податися самісіньким хребтом на півден­ний схід. Але не міг знайти мілкого переходу, ріка від осін­ніх дощів була повноводною, грізною, несла колоди, корчі, котила каміння.

Погнав Білин овець попри ріку за течією. І натрапив на...

Полюючи за дичиною, домнул Йоне Трієску потрапив із волоського міста в Карпатські гори. Дуже вподобав собі цей край і надумав тут володарювати. Першим ділом при­вів сюди слуг і наказав збудувати на горі палац.

Брила за брилою лягала в майбутні стіни. Щоб мур міцно тримався, камені обливалися свіжогашеним вапном. Одні люди мурували, другі мали теслярську роботу, а треті вікна й двері готували, підлогу лагодили.

Гарний вийшов замок. Панові...