Відірвана від Великої України Галичина, внаслідок захоплення її Австрійською монархією, зберігала свої характерні традиції в історичному процесі. У минулому роз’єднаний гуцульський край тепер об’єднався внаслідок включення Буковини і Закарпаття у монархічну державу. Таким чином, колишні штучні кордони, що розділяли територію Гуцульщини, були ліквідовані, а це сприяло етнічному єднанню гуцулів по обох боках Карпат.

З приходом нових правителів утверджується нове адміністративне управління. І в цей же час завершується колонізаційний процес на Гуцульщині. Край в основному заселявся в глибину гір по старій системі її рік, потоків та полонин. Для Рахівщини в цей час характерним є те, що вона була слабо заселена, особливо гірська частина. Із Прикарпаття у верхів’я Тиси почали переселятися поодинці, а то і цілими сім’ями люди, які тікали від панщини, утисків, від багаторічної служби в австрійській армії. Великі села продовжують ділитися на нові села та присілки. Так, колишня Косівська полонина Жаб”є поділилася на Дземброню, Зелену, Топільчу. На полонині Ільця виростають присілки: Красний Луг, Красник. На гірських просторах села Голови в 1910 році виникають поселення Біла Річка і Чорна Річка, а на полонині Гриняви в документах 1852 року значаться села Явірник, Голошино, Стовпні. Такі процеси спостерігаються  на Буковині і в нас на Рахівщині. Наприклад, з Косівської Поляни виділяються населені пункти Березів і Банський, із Трибушан – Хмелево і Круглий, із Берлибаша – Вільховатий, з Білина – Дуднячий, з Квасів – Тростянець. Цей процес в окремих випадках продовжується і по сьогодні. Прикладом може бути утворення Видрички у 1991 році, як самостійного села, що відійшло від Богдана.