Ще яскравіше вирисовується Гуцульщина в історії українського народу, коли гомін зброї на Великій Україні піднімав на боротьбу гуцулів, сприяв єднанню їх з наддніпрянськими братами як в національно-визвольній боротьбі, так і в економічному і культурному розвитку. Про це свідчать такі факти. Коли розпочалася Хмельниччина і український гетьман наніс смертельного удару шаблею міцній військовій державі в Центральній Європі Речі Посполитій, то священна національно-визвольна війна своїм сяйвом освітила гуцульські гори. На Прикарпатті п’ятнадцятитисячну повстанчу армію очолив, як записано в документах, "Хмельницький Галицької землі” Семен Височан. Йому активно допомагали гуцули. В період галицького повстання 1648 року до повстанців приєдналися деякі дрібні шляхтичі Березовські, Грабовецькі. Загони Височана здобували шляхетські замки, оволоділи найбільшою фортецею на Прикарпатті – Пнів”ям і звільнили майже всю Галицьку землю з-під гніту шляхти. Заболотівська група Височана за зразком козацької організації здобула шляхетські замки на Гуцульщині в Дебеславцях, Лючі і Шешорах. Гуцули Космача, Лючі, Рожніва, Чорних і Білих Ослав "за звичаєм і претекстом козаків” знищили шляхетський двір в Білих Ославах. У поході на замок в Печеніжині брали участь гуцули в загоні Заболотівської групи, як записано в актах "під титулом і протекстом козаків, вибравши і упорядкувавши сотників і осаулів, поділивши людей на відділи, серед великого крику і шуму з вогнепальною зброєю атакували замок”.

     Відомо що у Семена Височана помічником був український шляхтич з Гуцульщини Лесь Березовський, як записано в документах "головний ад’ютант і шеф штабу”. Він наприкінці 1648 року перед наступом польської шляхти відступив із Семеном Височаном на Україну, де героїчно боровся у Вінницькому полку. В акті так і записано, що Лесь Березовський "через різні важкі революції на той час в тих краях, не можучи утриматися, відійшов з Березова на Поділля”. В реєстрі Війська Запорізького, складеному під Зборовим 1649 року, в багатьох козацьких полках значаться Березовські і Грабовецькі. За активну участь у Хмельниччині польський король Ян Казимир XV у жовтні 1650 року конфіскував маєтки 25 родин Березовських у Березові.