Гуцули визначалися міцною гарною будовою тіла, великою енергією, завзяттям, свободою в рухах, бо над ними не тяжіло ярмо неволі (панщини). При тому вони були сильними і кремезними, як личило справжнім горянам. З обличчя вони, в основному, смагляві, блондинів поміж них мало.

Чоловіки були високі ростом і  міцної будови, легкі на ходу і дуже витривалі. Могли іти цілий день швидкими кроками і, здавалося, що то їх зовсім не стомлювало. Часом провідник у горах, випереджаючи інших, ішов попереду, всідався на груні і, весело роззирався навколо певно урадований своєю прудкістю, діставав люльку (піпу) і викрешував вогонь. Коли порівнювалися з ним, знову ішов на перед. Груди у гуцулів були випуклі і широкі. Мужчини носили довге, кучеряве волося. Обличчя їхні пропорційні (мабуть круглолиці), зуби білі і густі, очі пильні  і проникливі, найчастіше чорні. Плечі були рівні і широкі, руки і ноги жилаві, очевидно від важкої роботи. Вони мали великий крок. На вигляд привабливі особливо старі гуцули, які вже мали сивину. Крім того, гуцули носили особливо підкручені вуса. Бороди заводили мало, хіба що старі чоловіки,  дивилися поважно, ніби в задумі.

Вони були легкими, мускулистами і сильними. Нараз чоловіки брав на плечі такий ковбок, що деінде двом хлопам було би що нести. Іншим разом він зарубував сокиров в ковбок і тяг його одною рукою до ріки  на сплав. А скільки сили мусів мати той керманич, що сплавлював пліт (дарабу) із грубих колод. Між ними траплялися хлопці, що приємно було дивитися: ріст високий, плечі широкі,  зір бистрий, ніс орлиний, чорне, буйне волосся, широкий черес від пояса аж до пахи, а рука (долоня) широка, що сісти на ній можна було. Такому із ведмедем  можна би поборотися. Гуцули були відважні, аж до відчайдушності, не боялися нічого і не дорожили своїм життям, приговорюючи: раз мати родила, раз умирати треба! Вони були добрими стрільцями.

Гуцулки були середнього росту, веселі, говірливі, і дуже кокетні, тому мали завжди усміхнені уста і пожадливість у погляді. По деяких селах трафлялися помежи ними красуні із такою делікатною церою, що якби перебрав їх у городську одежу, ніхто з вигляду не признав би, що се не дами, а тільки прості гуцулки. Однак, злидні, бідування, часті народження дитини, спричиняло,  що і гарні гуцулки поганіли та скоро  старіли так, що тридцятилітня молодиця виглядала на стару бабу.

Чоловіки і жінки  були дуже витривалі до усіляких змін температури, будь то навіть тріскучі морози. А часто уживані купелі давали їм змогу утримувати жвавість тіла і в літню спеку.

Ріст гуцулки був у межа від 5 до 6 стоп (1 стопа = 30 см).

Середня тривалість життя їх сягала 80-90 років, хоча в кожному селі можна було нарахувати по кілька мешканців, яким минуло понад сотню років.