Субота, 23.09.2017, 20:15
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS

Рахівський районний будинок дитячої та юнацької творчості

 










Категорії
Національно-патріотичне виховання [1]
Робота установи за Національно-патріотичним напрямком
Педагогіка [22]
ВЧИТЕЛЮ Інформатики [3]
Збірка уроків та практичних робіт по інформатиці. Розробки уроків по інформатиці для школи та позашкільного навчання. Нормативно правова документація.
ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО [54]
Тут Ви знайдете все про Гуцулів
Легенди нашого краю [52]
Тут Ви знайдете легенди Рахівщини та Закарпаття в цілому...
WINDOWS [42]
Науковий всесвіт [7]
Банк "Обдарована дитина" [28]
МЕНЮ
Новини ОСВІТИ
Архів
Випадкові ФОТО
        
Старе місто РАХІВ
        
Дизайн
        
Танцювальний кер. А. Олійник
        
Дизайн
        
Старе місто РАХІВ
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наша Кнопка

Рахівський РБДЮТ - РАХІВ
Код кнопки


Зробити самому

Бібліотека онлайн

Головна » Статті » ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО

Віросповідання гуцулів. Ставлення гуцулів до церковних обрядів. Давні вірування

За віросповіданням гуцули, з часу заселення краю по ХVІ ст., були православними або християнами грецького, східного чи візантійського обряду. І перші храми на Гуцульщині були православними. З прийняттям  у 1596 році Брестської унії на Галичині і Буковині, поляки почали поширювати серед населення греко-католицьку церкву або унію. На Закарпатській Гуцульщині це почалося з 1646 року коли була прийнята Ужгородська унія. Тут австрійські та угорські власті теж примушували гуцулів відвідувати уніатські храми, які забирали у православних, або будували нові, уніатські.

Гуцули дуже нетерпимі до змін церковних обрядів, але, у зв’язку з тим,   що вони були дуже богомольні і любили ходити до церкви, то частина з них почала приймати греко-католицизм. Тим більше, що богослужіння тут велося, як і раніше, церковною (старослов’янською) мовою і свята одні і ті ж. Але значна кількість гуцулів продовжувала сповідати православну віру, яка була тоді поза законом. Досить часто між віруючими обох конфесій виникали суперечки, незгоди і сварки, що було вигідно тодішнім властям, які прагнули ще більше закабалити населення гірського краю.

З встановленням радянської влади на Гуцульщині, а точніше з 1949 року, греко-католицька церква була заборонена і лише  в останні роки дозволена.

Говорячи про ставлення гуцулів до релігії, церкви святої і священнослужителів, треба визнати, що воно, в основному, було терплячим. Судити про це можна,  першу чергу, на підставі їхнього ставлення до молитв, Евангелії та катехізису (релігійної книги, що містить короткий віклад догм християнської віри в питаннях і відповідях). Що стосувалося казань (проповідей священиків), то гуцули слухали їх тихо і охоче, хоча для них не були приємними слова, які засуджували вади їхньої моральності.

Гуцули – схильні до жертвенних дарунків на церкву. Для церковних потреб вони офірували (віддавали) все, що мали, а не лише гроші. Так, приносили навіть молочні продукти, мед, хліб та ін.

До самого священика горяни мали довіру і шану, називаючи його, "панотче”. Вираз: "піп” гуцули вживали рідко. Хіба що в гніві, вони не були злостивими до тих, хто їх навчав християнства і турбувався про їх моральність, отож і казали: "Сесе  різький, але таки добрий панотець”. Прихильниками інших релігій гуцули не гордували, але уникали спілкування з ними, не маючи для того крайньої необхідності.

На молитву в церкві гуцул найперше ставав перед образом Ісуса та Матері Божої, а потім перед образом св.Миколая, який у час смутку та в радощах був народним обранцем. Надія на порятунок – то чи не найбільший стимул гуцульської набожності. Тут потрібно додати, що коли б гуцул не почув голосу дзвона , який зазивав вірних до молитви за живих і мертвих, то не рушив би до церкви на відправу. Після молотви виходив на цвинтар, аби провідати померлих родичів. Коли ж почув поклик дзвонів, то з пошаною вертався до церкви. Щодо церковних речей, раз куплених, то гуцули вважали їх церковною власністю, а отже і недоторканними.

Коли гуцул підходив до Божого   престолу, він був надзвичайно релігійним. Ледве скінчувалася свята сповідь, запалював кожен з них спеціально принесену з дому свічку і тримав її аж доти доки священик при вівтарі не скушував святої поживи. Долі ж уклякали, тримаючи ту свічку в руках, і гасили її аж допіру, як панотець перехрещував присутніх церковною чашею.

Вже йшлося про те, що гуцули були дуже богомольні і побожні. Вони молилися часто і багато, але не всі ті молитви приписані були канонами церковними. Святкуючи церковні свята, надавали їм своє власне розуміння. Вони мали свята від грому, від довгої (гадюки), від лисички та ін. Неурочисті свята називали святцями. Крім церковних обрядів, мали ще свої окремі обходи та непризнані церквою церемонії, яких початки лежать у далекій давнині. Деякі духовні особи старалися викорінювати їх, але не ширенням просвіти, яка нерідко швидко і грунтовно міняла навіть дуже застарілі погляди, стільки переважно ганьбою і лайкою, що не доводило ні до  чого. В таких обходах, віруваннях та забобонах скриваються останки давніх культур, що при докладнішому розсліді можна вияснити не одну темну річ та вказати впливи і зносини, про які ніхто може і не думав.

У неділі і свята вибиралися гуцули до церкви, а ті, села яких були далеко, йшли вже вдосвіта. Тоді, особливо у велике свято або храм, аж роїлося по плаїчках (пішниках), плаях (для їзди конем), і дорогах (для возів) від окремих груп мужчин і жінок у незвичайно мальовничій одежі,  що всі прямували до осередка села, в якому стояла церква.  Хто жив далеко від церкви, їхав, звичайно, конем, везучи і потрібний харч із собою, щоби по богослужінню можна було підкріпитися, чи то боизько під церквою або на цвинтарі, коли дозволяла погода, чи то у вартівні коло церкви або у свояків та знайомих, на випадок непогоди.  

У церкві, помолившись (при чому виголошували, траплялося, і не кононічні молитви), поздоровлялися (то того не віталися ні з ким), а ближчі знайомі і цілувалися. Коли ще не було богослужіння, старі сідали і розмовляли, молодші виходили на двір, збиралися в групи на цвинтарі чи під дзвінницею, чи в іншому місці і розповідали одні одним, що нового чули, що бачили, що перебули; випитувалися про господарські справи, про торги і т.д. Жінки оглядали свої одяги (ті, що жили далеко, несли з собою святковий одяг і перевдягалися на цвинтарі), обговорювали домашні і родинні справи, ділилися сільськими плітками. Дівчата звірялися тут тайком про залицяння парубків про заручини і весілля, а парубки (легені), покурюючи, розповідали свої парубоцькі пригоди та висміювали дівчат. Загалом, під церквою відбувалися  громадянські сходини і значна частина людей, побувши хвилинку у церкві, не брала участі у богослужінні, а вела дальше свої бесіди, перериваючи їх лише під час читання Евангелії, виголошування Вірую та проповідей, на які старалися увійти назад у церкву. По богослужінню господарі (газди) вислуховували під церквою різні урядові накази з уст старости (бирова), жінки перевдягалися знову, і тоді одні йшли навідати знайомих, другі – до корчми, де набувалися, а інші розходилися по домівках. При чому, ті, що жили подалі, їли перед дорогою. При всім тім гуцули молилися усердно, шанували всі християнські осередки: церкви, каплиці, хрести, здіймали уже здалеку перед ними крисаню, хрестилися, виголошували усякі побожні вислови. Крім того, сваткували  твердо усі свята,  постили всі пости так, що спощувалися до крайності, і крім церковних, накладали на себе ще добровільно окремі пости, або по перебутих хворобах, або з інших нагод, і ті пости перестерігали ще більше як церковні. Не жаліли також жертв "на боже” та на всякі добродійні цілі. Супроти сего стерпно належить дивитися на всі їх вірування, що несходяться з церковними догмами, а також є багато, як на старовинні, культурні пережитки, і з сеї точки оцінювати їх.

Наприклад, у гніві гуцули мовили: ”Аби тя, плута, та й смага побила”. Плута – від імені божища Плутон (давньогрецький бог підземного світу, володар "царства тіней” померлих), а означало це слово у гуцулів град і хмари, хмаролом. Коли гуцул дуже сердився, то хрестячись казав:  "Бодай тя Перун  тріснул!” Перун – бог у слов’ян, який жбурляв блискавками. Це свідчить на користь давності існування гуцулів.

Категорія: ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО | Додав: asdewq (07.01.2011)
Переглядів: 2384 | Теги: Гуцул, Віросповідання | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Код *:



Недавні статті про Рахівщину та про Гуцульщину


Районний конкурс читців "Ми діти...
Гуцульська шкатулка для короля Швеції
Про походження назви “гуцул” та “Гуцу...
Територія і розселення гуцулів
Гуцульщина в далекому минулому
Початок заселення (колонізації) Гуцул...
Заняття гуцулів у давнину + Відео
Селянсько-козацькі повстання і гуцули
Хмельниччина і гуцули
Опришківський рух. Олекса Довбуш. Сор...
Солеваріння на Гуцульщині, як один із...
Початки поширення освіти на Гуцульщин...
Міні профіль




Читати повідомлення ()

Гість,
ми раді вас бачити.
Будь ласка зареєструйтесь
або авторизуйтесь!

Логин:
Пароль:


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали:
Lugyr
Коло друзів
Позашкільна ОСВІТА
Ваша дислокація










Можливо Вас зацікавить


[07.03.2011] [Педагогіка]

Афоризми ВЕЛИКИХ людей (8564)

[12.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Мова гуцулів (5827)

[26.11.2010] [Педагогіка]

Художньо-естетичний розвиток Образотворча діяльність (добірка дидактичних ігор) (5799)

[11.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Гуцульське вбрання. Чоловічий і жіночий одяг (5200)

[30.03.2010] [WINDOWS]

Секрети в контакті. Краща підбірка секретів сайту вконтакте.ру (4830)

[30.12.2010] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Гуцульські народні звичаї, свята та обряди. Полонинський хід (4465)

[10.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Різдво Господнє. Інші свята зимового циклу (4032)

[05.05.2010] [Науковий всесвіт]

Проблеми глобального потепління для України (4016)

[24.02.2010] [WINDOWS]

Стандартні комбінації клавіш Windows. (3879)

[22.03.2010] [Педагогіка]

Робота з обдарованими дітьми (3770)


 

 

 

Contact  

Книга для гостей  

Контактна інформація  

Зворотній зв'язок  

Ваш IP: 54.225.3.207

  Рахівський РБДЮТ © 2009 - 2017   

Карта сайта - sitemap.xml

  Informations

  Про РБДЮТ

  Історія РБДЮТ

  Керівництво