Уже у середині ХІХ ст. у Східних Карпатах видобувалися нафта, сіль, залізо, мідь, срібло, кам’яне вугілля та деякі інші корисні копалини, виготовляли асфальт, випалювали вапно і були відомі багато лікувальних джерел.

Цікавим було те, що уже тоді гуцули вміли виготовляти асфальт, який мав особливе значення у гірськотехнічному виробництві. Його використовували, як захисний засіб у солеварній промисловості (соляних банях), бо він зберігав будівлі  від псування.

Спочатку асфальт виготовляли  в Старій Солі (тепер Старосол) й у  Тустановицях на Галичині, а пізніше і в інших місцях: у Космачі та Акрешорах на Гуцульщині. Спосіб виготовлення його не був вже таким і складним. З добутої нафти ( так званої сирої) в процесі переробки виділяли нафту, а те, що залишалося й було рідким бітумом. Після перемішування з піском його перетворювали на асфальтову мастику.

Нафтодобуванню завдячувала вся Галичина та сусідні краї Австрії (пізніше Австро-Угорщини), бо нафта широко використовувалася  для освітлення за допомогою так званих керосинових ламп. Із залишкового продукту, гліцерину, виробляли мило. Налагодили виробництво стеарину, чудового матеріалу для виготовлення свічок.

Крім  нафти і асфальту, заселені гуцулами околиці були багаті на сіль, про що вже йшлося у першій частині матеріалів.

Залізну руду добували у Пасічній і Яворові  на Коломийщині, на Буковині та в Трибушанах і Кобилецькій Поляні на Рахівщині, де були ливарні мануфактури. Мідь добували і переробляли на фабриці у Позориці (Румунія), срібло – у Кирлібабі (Румунія) та на горі Цівчин, що біля Жаб’я.

Кам’яне вугілля було в Мишині біля Коломиї та в Новоселиці біля Косова.

До копалин можна зачислити звичайне домашнє вапно, яке широко розповсюджене у гуцульських горах. Воно давало частині гуцулів утримувати себе.

У Карпатах існувало декілька різновидностей вапна:

а) вугільно-кисле вапно, так зване біле, уживане для побілки і мурування;

б) кремнієво-кисле, так зване сиве вапно; той сорт був гідравлічний, тобто таким, що  у  воді знову перетворювався у камінь;

в) третій сорт вапна був чимось середнім між двома попередніми; воно звалося  вапновим каменем; розповсюджене, звичайно, неподалік закладів заліза.

Крім руд і копалин, у наших горах були джерела для відновлення утрачених сил. Мова йде, в першу чергу, про буркут (місцева назва вуглекислих мінеральних вод). Його цілющі джерела на Гуцульщині є майже в кожному  населеному пункті. А в наш  час на базі буркутових джерел у с.Квасах на Рахівщині відкрито санаторій "Гірську Тису”, де поправили своє здоров’я десятки тисяч людей.

Все це свідчить, що наші гори мають великі природні багатства, лише потрібні непохитні бажання і об’єднання сил, аби з них можна скористатися для захисту інтересів  нашої країни.

За пройдені роки відкрито багато інших корисних копалин у Східних Карпатах, в тому числі і мармур та золото. Це показує, що в наших горах є всі елементи таблиці Мендєлєєва.