Колись дуже давно, в часи, про які вже втратилася пам'ятка, коло виходу з-поміж гір на широку рівнину Ду­найської долини, де лежить місто Мукачево, оселився зі своїм військом чужоземний князь. Він підкорив усіх жите­лів околиці Мукачева й наказав їм будувати для нього за-мок-фортецю, бо йому ніде було жити.

А князь був жорстокий. Він задумав збудувати замок, який стояв би на єдиній горі серед рівнини і був би з усіх боків неприступним. А такої гори поблизу не було. І ось він наказав своїм підвладним насипати на рівнині гору.

Тисячі возів, запряжених шістьма волами кожен, тисячу днів возили землю й насипали гору, аж поки вона не до­сягла потрібної князеві височини. А потім збудували на ній замок — міцну, неприступну фортецю.

Але це все коштувало людям багато сліз, кривавого поту, тяжких страждань і мук. Через це і назвали люди місто Мукачевом.