Коли прийшли татари, всі мешканці села сховалися в лі­сах, лиш однн чоловік, котрий не встиг утекти, сховався до дуплавої липи, яка росла коло церкви. Татари пограбу­вали церкву, обклали її коноплями й підпалили. Чоловік дуже напудився і мимоволі закричав. Татари, перелякані, повтікали, а чоловік скоро загасив вогонь. Ще й тепер вид­ко на церкві сліди пожежі. Видно і вирубані якісь слова й числа. Кажуть, що то імена Гі числа татарські.

Серед села є яма. Тут колись копали руду або вугля. Є ще тут один великий рів. Люди кажуть, що татари схо­вали до цього рову дзвін, який щоразу опівночі дзвонить.

Від села на схід є гора Кобила. Від заходу цієї гори — полянка, на котрій є Пинтєва криниця  Коло криниці — велика кам'яна плита. На ній вирізані якісь слова. Гово­риться, що ці слова вирізав Пинтя.