Середа, 16.01.2019, 04:33
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS

Рахівський районний будинок дитячої та юнацької творчості

 










Категорії
Національно-патріотичне виховання [1]
Робота установи за Національно-патріотичним напрямком
Педагогіка [22]
ВЧИТЕЛЮ Інформатики [3]
Збірка уроків та практичних робіт по інформатиці. Розробки уроків по інформатиці для школи та позашкільного навчання. Нормативно правова документація.
ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО [54]
Тут Ви знайдете все про Гуцулів
Легенди нашого краю [52]
Тут Ви знайдете легенди Рахівщини та Закарпаття в цілому...
WINDOWS [42]
Науковий всесвіт [7]
Банк "Обдарована дитина" [28]
МЕНЮ
Новини ОСВІТИ
Архів
Випадкові ФОТО
        
Фестиваль №5
        
Змагання з пішохідного туризму-21.05.2009 р
        
Фестиваль №5
        
Танцювальний кер. А. Олійник
        
Коренепластика
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наша Кнопка

Рахівський РБДЮТ - РАХІВ
Код кнопки


Зробити самому

Бібліотека онлайн

Головна » Статті » Легенди нашого краю

ПРО КНЯЗЯ КОРЯТОВИЧА

Не за тридев'ять, і не за тридесять земель, а на Закар­патській Україні жив цар Володар. Добре жилося людям при ньому. Виганяли стада на пасовиська, а під горами ріс виноград, на долинах колосилося жито, пшениця, всяка пашниця. Але помер старий цар Володар, настав новий. А цей новий цар змія Веремія з Дунаю витягнув, до мука­чівських гір послав і сказав русинам кожного місяця зміє­ві в данину дванадцять немовлят давати.

Засів змій Веремій на горі Чернечій на воді латорицькій — людям на велике горе. Сім голів мав, діток з'їдав, і не рік то було, і не два, і не три, і не чотири. Вже й земля наша запустіла, старші її покидали, а молоді не підроста­ли, тільки душі дитячі вилітали, на квітки сідали і на схід сонця ридали. А там, на схід сонця, на широкому Поділлі, владарював хоробрий руський князь Федір Корятович. І долетіли до нього вісті про змія Веремія, і як той дракон дитят-немовлят поїдає. І задумався князь та й сів на коня вороного, помчав через гори, до Мукачева примчав.

Опівночі став він на Мукачівському замку. Аж гледь,— перед світанком явився йому білий дід, пальцем у бік Токаю показав і прорік:

     Йди зі сходом сонця на рівнину, почуєш, яке горе в нашій землі руській.

Виїхав князь зі сходом сонця на рівнину і їде на коні з Мукачева до Токаю. Сонце світить, і квіти червоні від Мукачева до Токаю тріпочуть під росою. А в кожній квіт­ці дитячі душі плачуть.

   Порятуй, князю, себе і нас від лютого змія Веремія! Доїхав князь аж до Токаю, а від Токаю до Маковиці, від Маковиці до Мукачева, і дуже дивувався, що дітей ніде немає, самі дідове та баби в кожній хаті.

   Привезіть мені,— мовив князь,— сім бочок смоли і сім возів конопель, буду я з тим змієм боротися.

Звезли люди з усіх кінців краю до Мукачева не сім, а сім раз по сім усього, чого князь зажадав. І вийшли на Замкову гору дивитися, що то буде.

Обмотався князь коноплями, насмолився смолою, взяв довжелезного меча і щита з шестиконечним хрестом і пішов на Чернечу гору боротися зі змієм.

А змій розлігся на горі й на сонечку вигрівається, аж виблискують сім його щелеп, і тіло вилискує сімома хвос­тами, що сходяться в один, пишний та розкішний, як у пави. Та й зачув змій, що хтось іде.

   Чую,— каже,— руським духом пахне!

   Та як би не пахло, коли я прийшов,— відказав на те Корятович.

     Чого тут хочеш? Битися чи миритися прийшов?

     Де там миритися, битися з тобою, гадом проклятим!

Та й почали боротися, аж ліси зашуміли, аж земля загу­ла. Як розженеться змій Веремій, як ухопить сімома щелепами князя, то й вирве шматки смоли і жменю коно­пель. А князь як махне мечем, так голову зітне. Відтята голова скаче, кров із неї ллє, потічком тече, а змій як вогонь горить, жити хоче. До Латориці підбіг, у воду ско­чив,— може, рани йому загоїть вода цілюща.

Тим часом князь обмотався коноплями, насмолився смо­лою, де треба, і от вискакує із річки вже вигоєний змій Веремій. Розігнався на князя, а князь мечем січе й січе! Аж вітер свистить у лісі! І щоразу, як мечем князь махне, відлітає одна голова і скаче собі, й новий кривавий потічок стікає у долину.

А на самій горі дзвони дзвонять, молитви звучать. І впав народ на коліна ні живий ні мертвий.

Вже шість відрубаних голів змія Веремія скачуть, і кров ллється шістьма потічками в долину. І та низина від Му­качева до Токаю вкрилася червоними квітками, аж барвами на сонці заграли. З кожної квіточки душі дослухаються й благають:

   Порятуй нас, князю, порятуй від лютого змія Вере­мія!

І знову вискочив змій розгарячений, а жовтий, як віск. Витекла з нього вся людська кров, тільки жовч залишнлася. Біжить змій на князя, аж полум'ям пекельним сапає. Вхопив у зуби щита з хрестом, ударив тим щитом об зем­лю, але князь по голові вдарив. Не відскочила голова, і вдруге князь махнув мечем, не відскочила, тільки жовчю залилася. Розкритою пащею змій князеву голову вхопити хоче, а князь втретє ударив мечем. Ударив,— і змій тяжко повалився, аж земля задвигтіла. І жовч із нього потекла в долину жовтим морем!

Люди на Мукачівській горі з дива сплеснули руками:

   Слава тобі, володарю!

І спустилися з гір — той з вилами, той із сокирою, жовту потвору на шматки посікли й розметали, аби її віднесла Латориця до Дунаю, а Дунай до Чорного моря.

А на другій долині з кожної квітки вилетіла душа, ста­ла краплею крові, а та крапля перетворилася в дітей. Скільки квіток було, стільки й дітей стало, всю кров собі від змія Веремія знову вернули, тільки жовте озеро з жовчю залишилося. А навколо діти, як макові квіти, роз­цвітають,   руками   плещуть і тисячами голосів співають:

   Слава тобі, князю, що ти переміг змія Веремія!

Подивився князь на те поле дітей, загублених серед мо­ря зміїної жовчі, й захмурився: «Хто буде діток наставля­ти, доглядати, вчити, коли в цілому краї залишилися самі дідкове та бабки».

Сів князь на коня і повернувся на своє Поділля, до свого прекрасного Кам'янця. То поїхав він за людьми.

І засурмили, забубнували рано-вранці в княжому дворі в Кам'янці-Подільському.

   Збирайтеся! — закликав князь дружину.— Збирай­теся, хто хоче мати сад і виноград, землячку на пшеничку, збирайтеся в дорогу за гори Карпати! Візьміть із собою жінок молодих, аби малих дітей наставляли, ченців і чер­ниць, аби діток у школі грамоти вчили князеві на радість, а Русі на славу!

Тридцять три дні й ночі йшли з дружиною подільські господарі, руські сини, жінки, молодь, ченці й черниці за гори Карпати. І дав князь господарям триста сіл від Мара-мороша аж за Маковицю,— щоб своїх днтят і карпатських сиротят ростили. Черницям побудував монастир на Соро­чій горі, на лівому березі Латориці, аби дітей виховували; а ченцям побудував інший монастир — на Чернечій горі, на правому березі Латориці,— аби грамоти вчили. Побудував і церкву святого Миколая — з трьома банями, від раю краснішу,— аби там служили руські служби, аби відпусти чинили з того часу і довіку — людям на радість, а Русі на славу.

А тоді жовте море зі змія Веремія почало з-під Мукаче­ва відтікати Латорицею до Дунаю, а з Дунаю утопати в Чорному руському морі. А діти ростуть, як навесні квіти, гомінливі, як бджоли, і пісень співають, і до пісні приспі­вують:

   Радуйся, радуйся, руська земле!

І я там був, багато їв і пив, ті пісні слухав та й приніс звідтіля як пам'ятку, а трохи, й вигадку.


Категорія: Легенди нашого краю | Додав: asdewq (19.08.2011)
Переглядів: 1481 | Теги: мукачево, закарпаття, Легенда, Розповідь, КНЯЗЬ КОРЯТОВИЧ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Усі смайли
Код *:



Недавні статті про Рахівщину та про Гуцульщину


Районний конкурс читців "Ми діти...
Гуцульська шкатулка для короля Швеції
Про походження назви “гуцул” та “Гуцу...
Територія і розселення гуцулів
Гуцульщина в далекому минулому
Початок заселення (колонізації) Гуцул...
Заняття гуцулів у давнину + Відео
Селянсько-козацькі повстання і гуцули
Хмельниччина і гуцули
Опришківський рух. Олекса Довбуш. Сор...
Солеваріння на Гуцульщині, як один із...
Початки поширення освіти на Гуцульщин...
Міні профіль




Читати повідомлення ()

Гість,
ми раді вас бачити.
Будь ласка зареєструйтесь
або авторизуйтесь!

Логин:
Пароль:


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали:
Позашкільна ОСВІТА
Відео
00:10:13

Вистава "Моя Україна"

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0

Рахівщина має ТАЛАНТ - Красива заставка в стилі 20 ст. FOX

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0
00:20:52

Створити вебінар - Рахів

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 0.0

На Рахівщині пройшла "Віфлиємська зірочка-2016"

  • Перегляди:
  • Всього коментарів: 0
  • Рейтинг: 5.0
Ваша дислокація










Можливо Вас зацікавить


[07.03.2011] [Педагогіка]

Афоризми ВЕЛИКИХ людей (10935)

[12.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Мова гуцулів (8129)

[26.11.2010] [Педагогіка]

Художньо-естетичний розвиток Образотворча діяльність (добірка дидактичних ігор) (7706)

[11.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Гуцульське вбрання. Чоловічий і жіночий одяг (6608)

[30.03.2010] [WINDOWS]

Секрети в контакті. Краща підбірка секретів сайту вконтакте.ру (5580)

[30.12.2010] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Гуцульські народні звичаї, свята та обряди. Полонинський хід (5353)

[05.05.2010] [Науковий всесвіт]

Проблеми глобального потепління для України (4637)

[24.02.2010] [WINDOWS]

Стандартні комбінації клавіш Windows. (4569)

[26.12.2010] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Помешкання і будівлі гуцулів. Інтер’єр житлових приміщень (4561)

[10.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Різдво Господнє. Інші свята зимового циклу (4541)


 

 

 

Contact  

Книга для гостей  

Контактна інформація  

Зворотній зв'язок  

Ваш IP: 34.234.76.59

  Рахівський РБДЮТ © 2009 - 2019   

Карта сайта - sitemap.xml

  Informations

  Про РБДЮТ

  Історія РБДЮТ

  Керівництво

 

 

 

 

Використовуються технології uCoz