У промисловий розвиток Галичини, Закарпаття і Буковини Гуцульщина в австрійський період вносила свій вклад у харчову, деревообробну, лісопильну та нафтовидобувну галузі виробництва. На Гуцульщині проживало на той час біля 200 тисяч чоловік  населення. Виготовлена гуцулами продукція славилася далеко за її межами. Взяти хоч би шкіряне виробництво. Кутські вірмени купували на Гуцульщині кози й вівці, виготовляли у своїх табахарнях тисячі бунтів високоякісної сап’янової шкіри, яка славилася не лише на Україні, але й в Європі. Взагалі, кушнірство і ткацтво на Гуцульщині мало свої давні традиції. На Рахівщині в цей період побудовано хімічний завод "Клотільда” у В.Бичкові, ливарні заводи в Коб.Поляні і Трибушанах.

Великого розмаху набирали в цей час лісопильна і деревообробна промисловості. Славилися тоді відомі гуцульські сплави дерева по течіях Білого і Чорного Черемоша. Плотогони доставляли  дерево до Чернівців. Характерно, що гуцули сплавляли дерево і по Пруту до Бакоти, Галацу і самого гирла Дунаю. Недарма Я.Головацький   записав коломийку, яку співав гуцул, сплавляючи дерево: 

Такі сплави деревини відбувалися і по Чорній та Білій Тисі, а далі дараби та бокори пливли по Тисі від Рахова до Великого Бичкова і Сиготу. В окремих випадках вони допливали до Сербії. Гуцульщина стала широко відома в другій половині ХІХ століття, коли в Слободі Рунгурській почали видобувати нафту, яка займала одне з перших місць не лише в Австрії, але й у Європі.  У 80-х роках ХІХ століття Печеніжинська рафінерія переганяла нафту у великій кількості.  Тут працювало біля 1000 робітників і службовців, які дистилювали до 1000 бочок нафтової ропи в добу.