З Гуцульщиною пов’язана частина творчого життя відомого українського письменника, прозаїка, драматурга і бандуриста Гната Хоткевича. Він, переслідуваний царськими властями в Україні, емігрує в Галичину, а звідти, за порадою українського етнографа Володимира Гнатюка, прибуває на Гуцульщину 1906 року, яка справила на нього незабутнє враження. Жив він переважно в Криворівні. Часто мандрує до сусідніх сіл, дбайливо вивчає народне мистецтво гуцулів, їх звичаї та побут, записує на ноти колядки, щедрівки, коломийки. Письменник дуже швидко навчився розмовляти гуцульським діалектом. Він написав ряд творів з життя гуцулів: повісті "Камінна душа” і "Довбуш”, оповідання "Гірські акварелі”, нариси "Гуцульські образки”. Твори з життя гуцулів принесли Г. Хотковичу найбільшу популярність і мало хто з видатних українських письменників, вчених, митців зробив так багато в справі дослідження і популяризації Гуцульщини як автор "Довбуша”.

Живучи  серед гуцулів, Хоткевич помітив їх природні артистичні здібності і в нього виник  задум створити народний гуцульський театр, який би пропагував  культуру і побут віками поневолених горян.

І ось на весні 1910 року Хоткевич розпочинає роботу аматорського гуртка в с.Красноіллі, який готує драму польського письменника Й.Корженьовського "Верховинці”. Вибір випав на неї тому, що неписьменні гуцули не змогли б відтворити на сцені ніякого іншого життя, крім того, що знали.

На підготовку вистави пішло кілька місяців. Потрібно було ознайомити акторів з елементарною специфікою сцени. Неписьменні аматори мусили  на слух вивчати свої ролі.

Перша постановка п’єси відбулася на початку серпня 1910 року в с.Красноіллі, яка закінчилася повним тріумфом. Прекрасна гра акторів перевершила навіть сподівання самого постановника. Після ще декількох виступів було вирішено показати "Верховинців”  в містах Західної України та Польщі. Гуцульський театр виступав у Косові,  Надвірній, Калуші, Долині, Болехові, Стрию, а згодом – у Кракові, де успішно дав 4 вистави і екзамен трупа витримала блискуче. Далі були виступи у Львові, Мостиськах, Жовкві, Бережанах, Снятині, Коломиї, Станіславі, Дрогобичі, Тернополі, Чернівцях та інших місцях.  Протягом 50 днів гуцульський театр дав 68 вистав у 61 місці, що викликало загальне захоплення різних верств населення Галичини і Прольщі. Однак матеріальна сторона театру бажала бути кращою.

Гнат Хоткевич сам пише ряд п’єс для театру. Це – "Гуцульський рік”, "Непросте”, "Довбуш”, які з успіхом були поставлені аматорами. У 1912 році  він переїздить  у Східну Україну і піднімає клопотання про виступи Гуцульського театру у Росії. Незабаром з успіхом це відбулося в м.Харкові, а потім – Одесі, Миколаєві, Херсоні, Києві і, навіть Москві. Лише із початком Першої світової війни театр перестав існувати.