1 вересня 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу, а  Червона Армія незабаром перейшла радянсько-польський кордон і до Радянської України відійшла Галичина, в тому числі і Прикарпатська Гуцульщина. В червні 1940 року СРСР змусив Румунію віддати Північну Буковину, де знаходилися Вижницький і Путильський райони. Таким чином, до УРСР була прилучена більшість Гуцульщини, крім Закарпатської.

Якщо з перших днів свого господарювання на Закарпатській Гуцульщині загарбники запровадили  фашистський режим, що супроводжувався жорстким терором, масовими убивствами, насильництвом над населенням, то на Прикарпатській Гуцульщині деякі політичні заходи Рад принесли конкретні покращення. Було багато зроблено для українізації  та зміцнення системи освіти. Помітно поліпшилося  медичне обслуговування  населення,  насамперед сільського. Були націоналізовані  промислові і торгівельні підприємства, що раніше контролювалися переважно поляками та євреями. Але чи не найпопулярнішим кроком стала експропріація радянською владою польських землевласників і обіцянка перерозподілити між селенами їхні землі.

22 жовтня 1939 року в Західній Україні відбулися вибори, на яких населення  змушували голосувати  за єдиний список кандидатів, котрі були за приєднання Галичини, в тому числі і Гуцульщини, до Радянської України, до СРСР.

Паралельно з позитивними реформами, Ради почали демонтувати створені  західними українцями політичні, соціально-економічні та культурні інфраструктури. Незабаром НКВС заарештував і депортував на Схід українських політичних лідерів, змушені були розпуститися українські політичні  партії, припинили свою діяльність читальні та бібліотеки товариства "Просвіта”. Залишалися лише одна політична організація – підпільна мережа ОУН, з якою велася  жорстка боротьба.

У перші дні Великої Вітчизняної війни Прикарпатська Гуцульщина і Буковина  були захоплені фашистами , які тут  встановили свою владу – окупаційний режим.

Окупанти  є окупантами. Грабунки,  насильство, здирство, вивіз на роботи, розстріли стали звичною справою  по всій Гуцульщині. Тому тут, як і по всій Україні, виник рух опору окупантам. Партизанські групи, військові загони ОУН та УПА чинили опір ворогові, нападаючи на патрулі, обози, підриваючи залізничні колії тощо. У 1943 році великий партизанський загін на чолі із Сидором Ковпаком здійснив похід  по ворожих тилах від Путивля до Карпат, завдаючи загарбникам відчутних ударів. Земля горіла під ногами окупантів.

У жовтні 1944 року вся Гуцульщина була визволена спільними зусиллями Червоної Армії і рухом опору. 29 червня 1945 року Закарпаття, згідно з радянсько-чехословацьким договором, відійшло до Радянської України. Таким чином Гуцульщина знову стала об’єднаною.