1 учень.         О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духи моноліт.

2 учень.         О слово рідне! Мудру і прадавнє,

                        Ти вросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

3 учень.         О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Ведуча 1. Рідне слово... Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню!

В-2.              Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбивими!

В-1.              Що може бути дорожчим для людини як рідне слово.

Пісня “Рідна мова” (сл. Воробкевича, м. В.Підуфалого)

В- 1.          Мова – то не просто слова, звуки. Це – голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації.  Тому наш народ протягом віків вів боротьбу за її збереження.

Учень 3.        Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

Її як дух степів, гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища, незрячу...

Учень 4.        Хотіли вирвати язик

            Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик

В’язнили, кидали за грати

Зродить калікою з калік

Тебе хотіли рідна мати.

Уч.-3.             Ти все порубана була, ...