(на сцені декорація гуцульської хати, стіл, лампадка, лавиці по два боки столу, накриті гуцульськими доріжками. Під гуцульську мелодію виходить мати, накриває скатертиною стіл, ставить різні страви.)
Мати: Но ледве вже смо поробили всі осінні роботи. Мож би вже трохи й пропочити, скоро Андрія – як говорьи люди у селі – Андріїв місяць. Цей місьиць дуже веселий для хлопців і дівчьит. В хаті є роботи: мелай лупити, фасолі лущити, відобрати на насінньи. А вітак будемо присти, плести, вішивати.
Донька: Йо, йо, мамко, перші Андріївські вечірниці зачнутси у нас у хаті. Вже скоро легіні та й дівчьита поприходь, лиш коби не прийшо той кривий Гаврило.
Мати: Марічко, та шо ти таке говориш? Гріх таке кезати! Та Гаврило май багач у селі. Має три корови 50 овец, 40 сотин землі, робітний та шо тобі ще треба? Аш трохи кривий – то пусте. Головне шо має кожного!
Донька: (говорить в сторону) Та Богдай поздихали тоти вівці, корови, та й він разом з ними!
Мати: Шо, шо, ти там, Марічко, лопониш?
Донька: Та примовльию, мамко, аби си кулеша файно готовила. Бо вже скоро до нас на лупінки легіні та дівчьита поприходьи.