Понеділок, 24.07.2017, 02:28
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS

Рахівський районний будинок дитячої та юнацької творчості

 










Категорії
Національно-патріотичне виховання [1]
Робота установи за Національно-патріотичним напрямком
Педагогіка [22]
ВЧИТЕЛЮ Інформатики [3]
Збірка уроків та практичних робіт по інформатиці. Розробки уроків по інформатиці для школи та позашкільного навчання. Нормативно правова документація.
ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО [54]
Тут Ви знайдете все про Гуцулів
Легенди нашого краю [52]
Тут Ви знайдете легенди Рахівщини та Закарпаття в цілому...
WINDOWS [42]
Науковий всесвіт [7]
Банк "Обдарована дитина" [28]
МЕНЮ
Новини ОСВІТИ
Архів
Випадкові ФОТО
        
Дизайн
        
Драматичний гурток "Юність"
        
День св.Валентина
        
Старе місто РАХІВ
        
Шейпінг
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наша Кнопка

Рахівський РБДЮТ - РАХІВ
Код кнопки


Зробити самому

Бібліотека онлайн

Головна » Статті » ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО

Великдень Воскресіння. Інші свята Великодного циклу. Літні свята
Великдень Воскресіння. Інші свята Великодного циклу

Великдень Воскресіння, чи велику ніч Воскресіння Господнього,  усі гуцули святкували дуже урочисто. У великодну суботу при заході сонця, біля кожного подвір’я на пагорбку можна було побачити великий вогонь. Ватра палала аж до ранкової зорі, певно на пам’ять про вогнище, яке палила сторожа біля гробу Воскреслого. Коли ж вогонь гаснув, гуцули зі своєю родиною, у святкових строях вирушали у похід до церкви. Робилося це тихо і поважно. Отець дому, або дід їхав на коні попереду, а молоді – за ним. Усередині рухалася господиня дому з конем, обвішаним різним печивом, званим паскою, схованим у двох  великих дерев’яних посудинах. На далеких під’їздах до церкви зсідали з коней і далі йшли пішки, простоволосі. Коней прив’язували на священиковому дворі чи до дерева на цвинтарі. Свої паски гуцули розкладали так, щоб кожен пагорбок біля церкви становив осібну групу. Тривало шанобливе мовчання. З наближенням панотця, що йшов до церкви, на їх обличчях з’являвся урочистий вираз. Усі зразково слухали службу, а коли священик починав співати: "Христос Воскрес із мертвих”, падали навколішки часто по 50 і більше раз. Після святої   служби наставало свячення паски, при якому треба було краплями свяченої води загасити свічку, яка горіла на хлібі. Ледве священик встигне покропити останню паску свяченою водою, як парафіяни скоренько складали свою їжу на коней. При цьому, тричі хрестячись і промовляючи: "Христос воскрес”, а у відповідь чуючи: "Воістинно воскрес”, гуцули вітали один одного. Далі всі всідалися на коней і гнали їх галопом додому, бо вірили, що який ґазда першим прибуде на грунь (вершину пологої невисокої гори), той у поточному році буде першим і в господарстві. У хаті господаря роздавали дітям по свяченому яйцю. Батько сідав за стіл, щоб навпроти нього сидів найстарший син. Паску клали не на самій середині столу, а трохи ближче до господаря, який звертався до свого сина з такими словами: "Чи видиш мене сину? Син відповідав: "Ой виджу”. І так тричі повторяли, але за третім разом батько на те говорив: "Дай, Боже, абис мене на другий рік не видів”. Лише після цього ламав паску і починали їсти. Ті батькові слова звучали ніби якийсь прокльон, але насправді вони були добрим побажанням. А саме: аби та паска, що лежала на столі, на другий рік була такою великою, щоб син не зміг через неї побачити батька, який сидів навпроти. А походить цей звичай ще з дохристиянських часів і первісно був пов’язаний з якоюсь поганською богинею (язичництвом).

Близько полудня першого дня Великодня, а в інші два дні – після божої служби, молодь сходилася на забави, які відбувалися біля церкви. Парубки дзвонили ("Іти дзвіниці” – гра молоді біля церкви, при якій утворювали "дзвінницю”, стаючи один одному на плечі), грали в "грушку” та інші ігри, в окремих з яких приймали участь і дівчата. Старші люди поважно спостерігали за цим дійством, а коли до церкви наближався священик, вітали його шістьма пострілами з пістолетів.

До Великодня, як відомо, гуцули готувалися заздалегідь, приладжуючи священе, фото Гуцульських писанокпослуговуючись віруванням. Особливу увагу присвячували писанкам.  Їх писали писарки, а робота ся вимагала багато праці і терпимості. Гуцульські писанки визначалися оремим стилем, бували не раз викінчені з повним артистизмом і мали усі свої назви приміром: церковця, дзвіничка, трійця, монастирі, хрещики, зірничка, місяці, звізди, мотовило, жолобець, віконце, боклажки, решітка, топірець, порошниці, клинчики, кривульки, зубці, косички, половички, павучок, коники, слимуші, потруги, смерічки, огірочки, попівка, білокрилка і багато інших. Барви, вживані до писанок, були такі: жовта, зелена, червона, чорна, голуба. Писанки служили виключно для дарунків дівчатами хлопцям, за обливання їх на обливальний понеділок (другий день Великодня).

Великодний цикл присвячувався перемозі весни над зимою. Він розпочинався вже Благовіщенням, яке належало до найбільших свят гуцулів і вважалося також дуже придатним до різних ворожб. Того дня виходили стрільці на високу гору  перед сходом сонця і тільки воно з’являлося,  стріляли у нього, по чім лягали горілиць на землю, накривши лиця хустинками і засинали.  У сні показувалася їм усяка звірина, що була у лісі. Потім на ловах (полюваннях) вони убивали усе, що хотіли… Із   яйця, що зносила курка  того дня,  вони вважали, що можна вивести собі  домовика, носячи його дев’ять днів під лівим пахом. В живну середу (перед четвергом), увечері, гуцули розкладали по верхах вогні (ватри) і кричали: "Грійте діда!”. А діти бігали попід вікнами з окликами: "Грійте діда, дайте хліба, аби вам овечки, аби єгнички, аби вам телички!”. За се діставали окремо печені для них хліби (кукуци). Гуцули розкладали сі огні по межи худобою, аби вона  "була цвітуча, красна, як боже світло, аби до неї не мав приступу дух злий”.

Було помітно, що гуцули не знали зовсім гаівок, зате мали досить багато інших великодних забав, які не зв”язані були безпосередньо з Великоднем. По деяких селах відбувалися в провідну неділю (подекуди в суботу) проводи до цвинтаря. Тоді горяни виносили на цвинтар паску і дору, що лишилися із свят, перепічки, яйця, писанки, бриндзу, гуслянку, молоко, застеляли гроби померлих свояків скатерками, засвічували свічки  і просили священника відправити панихиду. Коли священик відходив, тоді запрошували одні одних  до "столу”, тобто до застеленого  гробу, давали собі взаємно "за душу небіжчика” перепічки, молоко та інше, їли і пили і тим зазначували, що не забули небіжчика свого роду. Сей звичай називався грібки (гроби).

      До інших вірувань і звичаїв належав ще Рахманський Великдень або Преполовлениє Празника, який гуцули відзначали четвертої середи по Великодню. Вони не йшли тоді до церкви, але здержувалися від роботи. Тоді цілий день постили, а їли аж у вечері. Це з намірів, аби Бог беріг їхню худобу від укусів гадів та іншої наглої смерті. Під Рахманом вони розуміли якийсь далекий, побожний народ (нарід) , що жив на побережжю моря. Він не знав, коли Великдень, для того гуцули кидали у воду шкаралупу із св”ячених яєць, а вона, допливши до моря, мала дати відповідний знак Рахманам про велике свято.

      До весняних свят належить також свято Юрія, яке гуцули вважали першим днем правдивої весни. На нього зліталися відьми на Лисій горі і пили та гуляли із чортами та вітрами, відбираючи коровам молоко. Супроти того гуцули дуже пильнували в той день худобу і старалися всякими способами відігнати відьом. Тому в день перед Юрієм розпалювали увечері вогні у воротах загороди, де ночувала худоба, а як вигорить і лишиться тільки грань, переганяли через неї  худобу, роблячи її відпірною на чари.

      Зелені свята або  Свята Неділя. Суботу перед ними називали подекуди дідовою, а в цей день справляли на цвинтарі так само поминки, як у провідну, тільки не з такою парадою. Зелений понеділок (подекуди день св.Івана) носив назву "розігри” (забави). В той день збиралится на деяких полонинах мавки (нявки) і так танцювали, що на тім місці уже трава не виростала.  Стикатися з ними було небезпечно, для того в той день не належало пробувати поза домом.

Літні свята розпадалися на дві групи. До першої належали день св.Онуфрія і св.Івана, коли в повні об’являлася сила чарівниць, особливо на Івана. Вони тоді ходили усюди так само, як на Юрія, але їх уміли одганяти. Опівночі на Івана цвіла папороть. Хто допильнував її цвіту і здобув його, мав знати усі сховані скарби світу.  Того дня гуцули качалися перед сходом сонця у росі, що чистило кров і такий чоловік, вважалося, не буде мати ні чиряків, ні корости. Хто мав тетюху (пропасницю),  купався до сходу сонця у воді, кидав сорочку в ріку, а сам утікав, через що позбувався хвороти. До світла (в потемках) збирали у верхах також різні зілля, які служили людям за ліки, або як чари. Загалом це свято було дуже багате на вірування.

До другої групи належали громові свята, святкування яких вберігало від грому і блискавки. До них належали дні святих: Гаврила, Володимира і Кирила, Мокрини, Іллі, Палія, Фоки, Бориса і Гліба, Пантелея, Мафтея. В ті свята не можна було робити ніякої тяжкої роботи.

Категорія: ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО | Додав: asdewq (08.01.2011)
Переглядів: 2396 | Теги: Великдень, гуцули, Воскресіння | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Код *:



Недавні статті про Рахівщину та про Гуцульщину


Районний конкурс читців "Ми діти...
Гуцульська шкатулка для короля Швеції
Про походження назви “гуцул” та “Гуцу...
Територія і розселення гуцулів
Гуцульщина в далекому минулому
Початок заселення (колонізації) Гуцул...
Заняття гуцулів у давнину + Відео
Селянсько-козацькі повстання і гуцули
Хмельниччина і гуцули
Опришківський рух. Олекса Довбуш. Сор...
Солеваріння на Гуцульщині, як один із...
Початки поширення освіти на Гуцульщин...
Міні профіль




Читати повідомлення ()

Гість,
ми раді вас бачити.
Будь ласка зареєструйтесь
або авторизуйтесь!

Логин:
Пароль:


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали:
Коло друзів
Позашкільна ОСВІТА
Ваша дислокація










Можливо Вас зацікавить


[07.03.2011] [Педагогіка]

Афоризми ВЕЛИКИХ людей (8241)

[26.11.2010] [Педагогіка]

Художньо-естетичний розвиток Образотворча діяльність (добірка дидактичних ігор) (5605)

[12.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Мова гуцулів (5386)

[11.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Гуцульське вбрання. Чоловічий і жіночий одяг (5093)

[30.03.2010] [WINDOWS]

Секрети в контакті. Краща підбірка секретів сайту вконтакте.ру (4750)

[30.12.2010] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Гуцульські народні звичаї, свята та обряди. Полонинський хід (4381)

[10.01.2011] [ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВО]

Різдво Господнє. Інші свята зимового циклу (3982)

[05.05.2010] [Науковий всесвіт]

Проблеми глобального потепління для України (3945)

[24.02.2010] [WINDOWS]

Стандартні комбінації клавіш Windows. (3724)

[22.03.2010] [Педагогіка]

Робота з обдарованими дітьми (3711)


 

 

 

Contact  

Книга для гостей  

Контактна інформація  

Зворотній зв'язок  

Ваш IP: 54.92.128.223

  Рахівський РБДЮТ © 2009 - 2017   

Карта сайта - sitemap.xml

  Informations

  Про РБДЮТ

  Історія РБДЮТ

  Керівництво